Кожного року 1 грудня ми відзначаємо  Всесвітній День боротьби зі СНІДом. ВІЛ/СНІД- це одна з найглобальніших і найсерйозніших проблем людства. І кожен для себе повинен запам’ятати: єдина зброя проти СНІДу — це знання і власна обережність.

Саме тому спеціалістами Полтавського РЦСССДМ проводиться робота в молодіжному середовищі. Своєчасне інформування – запорука безпечної поведінки серед молоді.

Ось чому профілактика поширення ВІЛ-інфекції серед дітей та молоді є невід’ємною складовою подолання епідемії та її негативних наслідків. СНІД – це не тільки захворювання імунітету,це скоріш за все хвороба “поведінки”. На сьогоднішній  день необхідно здійснювати інформаційно - просвітницьку роботу  батьків та дітей щодо причин та шляхів передачі ВІЛ-інфекції. Такі заходи  проводяться, щоб нагадати підростаючому поколінню, що кожна людина, яка померла від СНІДу,  мала ім’я, прожила своє неповторне життя, була унікальною особистістю. Згадуючи цих людей, ми нагадуємо про цінність життя, необхідність турботи про своє здоров’я, привертаємо увагу до проблем ВІЛ-позитивних людей, які потребують підтримки та толерантного ставлення до себе. Відомо, що хворі на СНІД потребують особливої уваги,дбайливого душевного ставлення друзів, родичів, щоб відчувати себе здоровою повноцінною людиною та позбутися різних страхів. Співіснування з ВІЛ-інфікованими для багатьох людей стає випробовуванням справжніх людських якостей, щирості дружніх почуттів. Кожній людині потрібно розуміти, що виявлення співчуття до ВІЛ – позитивних та протидія у дискримінації і підтримка таких людей – це перший крок у  вирішенні даної проблеми. Потрібно розуміли, що СНІД не передається через рукостискання, обійми, поцілунки, піт, сльози, спільні заняття спортом, посуд, кашель, чхання, в суспільному транспорті чи  звичайному  спілкуванні . Необхідно пам’ятати, що будь - яка людина може інфікуватися вірусом імунодефіциту і на це не впливають ні статева належність,ні сексуальні вподобання, ні спосіб життя, ні соціальний статус чи раса.

   СНІД - це проблема людства, а не проблема окремої хворої людини і тільки разом ми можемо подолати цю “ чуму ” XXI століття.