Цікаве життя людини. Хтось народжується щасливим, комусь доводиться пережити складні обставини долі, але є і такі долі, коли не має змоги щось змінити самому. Саме дитячі долі в руках дорослих, і тому важко переживати за дітей, чиє життя понівечено та з самого початку зруйновано. Відсутність батьківського тепла, маминої колиски на ніч, іграшок та подарунків на свята від рідних – все це є життя дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування. Ці діти живуть в інтернатах, мають одяг та їжу, в літку вони відпочивають в оздоровчих таборах, але єдине – їх  ніхто не чекає, і нікому пожалітись про забитий сінець чи успіх у спортивних змаганнях. Саме тому, наша держава підтримує створення сімейних форм виховання дітей-сиріт. Це прийомні сім’ї та дитячі будинки сімейного типу.

Всім батькам родина Бессараб радить не вагатися і створювати прийомні сім'ї. «У нашій державі є багато дітей, які потребують материнської ласки. Ви можете витратити певний час на оформлення документів, та врятуєте дитину. Тому не марнуйте час на роздуми, дійте: потрібно забирати дітей в сім'ю».

Що таке прийомна сім'я чи дитячий будинок сімейного типу?

Отже, якщо ви вирішили створити прийомну сім'ю чи дитячий будинок сімейного типу . По-перше, варто знати чим саме відрізняється такий тип сімейного виховання від звичайного усиновлення.

У день, коли на світ з'являється немовля, щасливі батьки сяють усмішками від почутих слів: "Вітаємо вас, мамо! Вітаємо вас, тату!" Нові, незвичні слова - мама, тато... Вони відчувають себе іншими людьми - більш відповідальними, дорослими, досвідченими.

Але є батьки, які стають мамами і татами не в момент народження малюка, а тоді, коли цей малюк трохи підріс, набув свого життєвого досвіду, натерпівся образ або навіть зневірився у тому, що на світі є добрі і люблячі дорослі, тому, що його зрадили рідні.

Проблема дитячого сирітства з кожним днем стає все більш актуальною і болючішою темою для нашого суспільства. Особливо тепер, під час глобальної фінансової, енергетичної і соціально-політичної кризи. Очевидним фактом є те, що значна кількість дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, виховується в інтернатних закладах. Діти в них, як правило, істотно відрізняються від тих, які виховуються в сім’ях, тим, що вони недоотримують батьківського тепла, любові, ласки та доброти. Адже все це конче необхідно для гармонійного зростання всебічно розвинутої, духовної та морально стійкої особистості.

Кожна людина коваль власного щастя! Цей вислів часто використовують впевнені в собі люди, які досягли життєвого успіху. Пройшовши тернистий шлях, подолавши життєві перешкоди людина задоволена своїм життям и успіхами. Але іноді трапляються долі людей, яким не позаздриш. Особливо сумно, коли це стосується дітей, оскільки дитина не може впливати на свою долю, і повністю залежить від нас – дорослих.

Сумна статистика говорить про те, що кількість дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування не змінюється на краще. Такі діти потрапляють в інтернатні заклади чи дитячі будинки, де стійко формується споживацька позиція. Вихованець інтернату знає, що в обід можна піди до столової і там поїсти, вихователь дасть новий одяг на зміну старому, а розвивати свої додаткові здібності не потрібно, оскільки дитина просто не знає навіщо це. В дорослому житті випускник інтернатного закладу частіше всього не розуміє, як власними силами здобувати свій добробут і більша частина постає на кримінальний шлях. Питання в тому, як ми можемо щось змінити, як вплинути на сумну долю таких дітей, та чи маємо право залишатися осторонь.

«Я хочу мати маму і тата!» - говорять тисячі дітей, які не мають родину і бажають саме Вашої допомоги, шановний читач. Можна прийняти дитину до своєї сім’ї, надати їй любов та затишок, разом розвиватися, рости, любити. Багато є способів подарувати дитині щастя сімейного життя, ось вони перед вами в запитаннях та відповідях. Роблячи крок на зустріч дитині ми робимо кращим і добрішим наше життя.