В українській мові існує така градація назв дитини залежно від її віку: немовля, малюк, хлопча/дівча, підліток, юнак, парубок/дівчина.
Визначення поняття «дитина»
Визначення поняття «дитина» так само як і поняття «дорослий вік»
міниться залежно від культурних особливостей кожної іншої країни. Конвенція з прав дитини відповідно «неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти
до вісімнадцяти років», «малолітньою вважається дитина до досягнення нею
чотирнадцяти років» визначає дитину як людську істоту, що не досягла віку вісімнадцяти
років. Але пріоритет у цій сфері залишається за національними
законодавствами. У Сімейному кодексі України вказано, що «правовий
статус дитини має особа до досягнення нею
Згідно з міжнародним та українським законодавством дитина від народження має невід'ємні права,
які йому гарантує держава: право на життя, право на свободу і особисту
недоторканість, право на повагу до особистого і сімейного життя та ін.
За традицією вважають, людина лишається дитиною до 13-16 років, але
залежно від контексту використовують також й інші терміни, наприклад
«неповнолітня особа», «фізична особа, що не досягла чотирнадцяти років».
Коли про дорослу людину кажуть, що він/вона дитина, то мається на увазі, що ця людина наївна чи недосвідчена. Коли про дорослу людину кажуть, що він/вона дитина чогось(часового
періоду, краю), то мають на увазі, що він/вона успадкувала характерні
риси своєї епохи, свого середовища і т. ін. Коли про дорослу людину,
кажуть, що вона дитина когось, то мають на увазі, що він/вона незалежно від їхнього віку є сином або дочкою когось.
Діти з якими ми працюємо: