У неї ДЦП. Але, дякувати Богу, в не дуже тяжкій формі. Доля зглянулась і залишила тим, хто дитину любитиме, можливість багато що виправити. Не пощастило Оленці саме з біологічними родичами. Її  мати потрапила у тенета найстрашнішої залежності і за дурманом доньки уже не бачила, її домом було помешкання без електрики і опалення.. А вона така радісна! Ніби сама - і за світло, і за тепло. Рижкова Віта Василівна (прийомна мама)  і по нині продовжує і дивуватися, і захоплюватись. «Спочатку я їй допомагала і одягатися, і взуватися, а тепер мої руки їй потрібні хіба, коли починає щось шнурувати. Тобто, все, як і в інших дітей. І для мене це не менше, ніж диво. Уже вміє ходити сходами: і другий, і третій поверх із перепони-пастки перетворилися на  веселу особливість дороги додому».