Полтавський районний ЦСССДМ

Діти повинні жити у родині

jedikrava — Fri, 07 Feb 2020 11:03:27 GMT

Не бійся просити допомогу!

jedikrava — Wed, 27 Nov 2019 12:24:49 GMT

В Україні триває Всеукраїнська акція «16 днів проти насильства». Саме тому 27 листопада 2019 року у Новоселівській загальноосвітній школі Полтавської районної ради Полтавської області відбулася організована Полтавським районним центром соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді фахівцем із соціальної роботи Білокінь Людмилою та проведена спільно з фахівцем безоплатної правової допомоги у Полтавському районі Артемом Пархоменком виховна година з учнями 8-11 класів, на тему: «#Протидіймо насильству разом!». В ході уроку діти переглянули тематичне відео, презентації, а також дізналися порядок реалізації права на #безоплатну правову допомогу.

Під час виступу було зазначено, що поряд із кримінальною та адміністративною відповідальність за вчинення насильницьких протиправних дій статтею 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачені спеціальні заходи щодо протидії домашньому насильству, до яких належать: 1) терміновий заборонний припис стосовно кривдника; 2) обмежувальний припис стосовно кривдника; 3) взяття на профілактичний облік кривдника та проведення з ним профілактичної роботи; 4) направлення кривдника на проходження програми для кривдників.

Терміновий заборонний припис виноситься кривднику посадовими особами органів Національної поліції України у разі існування безпосередньої загрози життю чи здоров’ю постраждалої особи з метою негайного припинення домашнього насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення та може містити такі заходи: 1) зобов’язання залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи; 2) заборона на вхід та перебування в місці проживання (перебування) постраждалої особи; 3) заборона в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою. Працівники уповноваженого підрозділу органів Національної поліції України можуть у встановленому законом порядку застосовувати поліцейські заходи примусу для виселення з житлового приміщення кривдника, якщо терміновий заборонний припис передбачає зобов’язання залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи, а кривдник відмовляється добровільно його залишити. Цей захід може бути застосований строком до 10 діб. В подальшому постраждала особа або її представник мають право також звернутися до суду із заявою про видачу обмежувального припису стосовно кривдника, в рамках якого визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов’язків: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об’єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв’язку особисто і через третіх осіб. Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.

Окрім того, Уповноважений підрозділ органу Національної поліції України бере на профілактичний облік кривдника з моменту виявлення факту вчинення ним домашнього насильства і проводить з ним профілактичну роботу.

Також кривдника може бути направлено судом на проходження програми для кривдників на строк від трьох місяців до одного року.

Підводячи підсумки заходу, його учасники дійшли висновку, що важливим елементом протидії насильству є наявність довірительних відносин із близькими, друзями та пов’язана із цим можливість розповісти їм про подібні випадки. Адже не варто соромитись зізнатись іншим про свої страждання. Саме це є найпершим та найбільш дієвим засобом протидії цьому негативному явищу. Свідки ж актів насильства як свідомі громадяни повинні не залишатися осторонь цього явища, а поставившись до актів насильства з осудом, мають повідомити про них правоохоронні органи. Адже саме небайдужість часто рятує не тільки здоров’я, а й життя.

Допомога соціально вразливим категоріям громадян — запорука добробуту громадянського суспільства!

jedikrava — Fri, 01 Nov 2019 06:19:13 GMT

Про форми та методи взаємодії суб’єктів соціального патронажу, неурядових організацій з установами виконання покарань та пробацією в процесі ресоціалізації засуджених говорили 31 жовтня 2019 року на однойменному міжрегіональному вебінарі, що був організований благодійними організаціями «Світло надії», «FREE ZONE» та зібрав представників міжрегіональних управлінь з виконання кримінальних покарань, пробації, центрів зайнятості, центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, спостережних комісій, районних державних адміністрацій, державної міграційної служби, регіональних координаторів Уповноваженого Верховної ради України з прав людини та представників системи безоплатної правової допомоги. Метою заходу було обговорення нагальних проблем взаємодії не лише серед керівництва цих органів, але й залучення до обговорення фахівців і спеціалістів названих установ, які щоденно виконуючи покладені на них посадові обов’язки, вирішують ті чи інші питання, готують проекти відповідних документів і як наслідок ґрунтовно володіють знаннями щодо проблематики, яка виникає у питання ресоціалізації засуджених. «Напрацювання алгоритмів спільних дій названих органів, неурядових та благодійних організацій сприяє ефективному та швидкому вирішенню проблеми, що стосується надання допомоги особам, що відбули покарання, у налагодженні ними соціальних зв’язків після відбуття покарання і як наслідок стає додатковим фактором, що запобігає вчиненню засудженими повторних злочинів. Адже дуже часто саме відсутність житла, роботи, рідних та друзів підштовхує засудженого до девіантної поведінки. В той же час наявність названих соціальних зв’язків дає можливість засудженому розпочати «нове життя» і являється додатковим стримуючим фактором від протиправної поведінки. Наслідок цього зниження рівня злочинності і підвищення безпеки кожного члена суспільства…» — вважає фахівець Полтавського бюро правової допомоги, адвокат Артем Пархоменко, який також був запрошений та взяв участь у вебінарі.

Під час вебінару перший заступник начальника державної установи «Центр пробації» Ірина Яковець розповіла учасникам заходу про методику здійснення оцінки ризиків вчинення повторного кримінального правопорушення, пробаційні програми та механізм здійснення пенітенціарної пробації. Програма вебінару передбачала також зворотній зв'язок та обмін думками у групах представників регіонів.

Під час обговорення тематики заходу у групі представників Полтавщини регіональним координатором Уповноваженого Верховної ради України з прав людини у Полтавській області Вірою Яковенко висловлено думку про доцільність залучення об’єднаних територіальних громад до співпраці у цьому напрямку, адже органи місцевого самоврядування отримали широкі повноваження у сфері соціального розвитку територій, що входять до складу об’єднаної територіальної громади. А для цього необхідна комунікація та інформаційно-методичне забезпечення об’єднаних територіальних громад, що доцільно здійснити фахівцями органів, представники яких є учасниками цього заходу. З цим погодилася переважна більшість представників Полтавщини, серед яких заступник Полтавської районної державної адміністрації Олексій Губічев, директор Полтавського районного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді Ірина Буренко, заступник начальника філії державної установи «Центр пробації» у Полтавській області Юрій Величко, начальник Полтавського районного відділу філії державної установи «Центр пробації» у Полтавській області Тетяна Кошкіна, спеціаліст благодійної організації «FREE ZONE» Ігор Прищепа та фахівець Полтавського бюро правової допомоги Артем Пархоменко.

Ірина Буренко висловила думку, щодо необхідності залучення до обговорення співпраці представників департаменту соціального захисту населення, оскільки, згідно законодавства, роль координатора з надання соціальних послуг цим категоріям населення, покладена саме на ці установи. Тому учасниками заходу також досягнуто домовленостей про проведення найближчим часом спільних робочих зустрічей та заходів з метою координації спільної діяльності у сфері надання допомоги засудженим у їх ресоціалізації та підвищення якості роботи, що здійснюється у цьому напрямку представниками мультидисциплінарних команд пенітенціарної пробації.

Полтавське бюро правової допомоги

Подолаймо булінг разом!

jedikrava — Fri, 20 Sep 2019 12:43:50 GMT

Полтавським бюро правової допомоги спільно з Полтавським районним центром соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді продовжується реалізація плану заходів, що присвячені Всеукраїнському тижню протидії булінгу, який наразі триває. Черговий захід на тему: «Подолаймо булінг разом!», що був організований Полтавським районним центром соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, відбувся 20 вересня 2019 року у Гожулівському навчально-виховному комплексі Полтавської районної ради Полтавської області, під час якого його доповідачі — фахівець Полтавського бюро правової допомоги Артем Пархоменко та начальник відділу соціальної роботи Полтавського районного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді Лариса Кузнецова розповіли учнями 7-11 класів про те, що таке булінг і як від нього захиститися. В ході уроку діти переглянули тематичне відео, презентації, дізналися про можливості та порядок отримання #безоплатної правової допомоги та одержали тематичні буклети і паспорти прав дитини.

Під час виступу фахівець бюро правової допомоги зазначив, що Закон України від 18.12.2018 № 2657-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)» встановив відповідальність за вчинення булінгу, доповнивши Кодекс України про адміністративні правопорушення статтею 173-4, яка передбачає відповідальність за цькування учасника освітнього процесу, а також надав повноважень адміністрації навчального закладу протидіяти цьому негативному явищу та припиняти його у разі виявлення. Визначено названим законом і поняття булінгу, яким є діяння (дія чи бездіяльність) учасників освітнього процесу, які знаходять вияв у формі психологічного, фізичного, економічного чи сексуального насильства, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що систематично (три і більше разів) вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого. Варто зауважити, що булінг може мати так звану «ідеальну сукупність», коли діяння, що вчинено охоплюється не однією а кількома статтями закону, що передбачає відповідальність за протиправні дії. В такому разі особа може отримати не одне покарання, а буде притягнута до відповідальності за кожною із статей, що передбачає відповідальність за протиправні дії із призначенням їй відповідного покарання.

Підводячи підсумки заходу доповідачі спільно із учнями дійшли висновку, що про випадки булінгу мовчати не варто в жодному випадку: ані тоді, коли проблема торкнулася Вас, ані тоді коли Ви стали її свідком, адже подолати це негативне явище допоможе лише довіра та комунікація і зробити це можна тільки разом.

Всеукраїнський тиждень протидії булінгу.

jedikrava — Thu, 19 Sep 2019 12:44:03 GMT

Україні триває Всеукраїнський тиждень протидії булінгу. Саме тому 19 вересня 2019 року у Мачухівському навчально-виховному комплексі Полтавської районної ради Полтавської області відбулася організована Полтавським районним центром соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді виховна година з учнями 7-9 класів, під час якої фахівець Полтавського бюро правової допомоги Артем Пархоменко спільно із спеціалістом Полтавського районного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді Людмилою Білокінь розповіли дітям про те, що таке булінг і як від нього захиститися. ході уроку діти переглянули тематичне відео, презентації, а також дізналися порядок реалізації права на безоплатну правову допомогу.

Під час виступу фахівець бюро правової допомоги зазначив, що 19 січня 2019 року набув чинності опублікований напередодні Закон України від 18.12.2018 № 2657-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)». Цим законом внесено ряд змін до Закону України «Про освіту», у тому числі щодо надання повноважень адміністрації навчального закладу протидіяти цьому негативному явищу та припиняти його у разі виявлення, а також доповнено Кодекс України про адміністративні правопорушення статтею 173-4, яка передбачає відповідальність за вчинення булінгу і звичайно ж поняття булінгу та його види.

Підводячи підсумки заходу доповідачі спільно із учнями дійшли висновку, що важливим елементом протидії булінгу є наявність довірливих стосунків із батьками, старшими товаришами чи педагогами та пов’язана із цим можливість розповісти їм про подібні випадки. Адже не варто соромитись зізнатись іншим про свої страждання. Саме це є найпершим та найбільш дієвим засобом протидії цьому негативному явищу. Свідки ж булінгу як свідомі громадяни повинні не залишатися осторонь цього явища, а крім того, що не підтримувати такі дії, поставившись до них з осудом, мають також повідомити батькам чи педагогам інформацію про це негативне явище, що стала їм відома, адже подолати булінг можна тільки разом.

Мобільна бригада соціально психологічної допомоги

jedikrava — Thu, 12 Sep 2019 05:05:19 GMT

Дитина має право?.. Дитина має право!!!

jedikrava — Tue, 13 Aug 2019 13:13:16 GMT

Стаття 8. Право на достатній життєвий рівень

«Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.»

Стаття 11. Дитина і сім’я

«Сім’я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього.

Кожна дитина має право на проживання в сім’ї разом з батьками або в сім’ї одного з них та на піклування батьків.

Батько і мати мають рівні права та обов’язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов’язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.»

Це лише дві статті Закону України «Про охорону дитинства». Дві статті… Переважна більшість батьків, які читають цю статтю,думають: … «Ну той що?! Звичайні статті. У нашої дитини/дітей все це є, і навіть більше… І ми дбаємо про інтереси своїх дітей, а хіба може бути якось інше? Хіба що, різний рівень достатку у різних верств населення, а у дітей, відповідно, різні телефони, велосипеди, різний відпочинок, різне навчання…». І, в більшості сімей, це справді так: двоє (чи один) батьків, житло зі зручностями, свіжа їжа щодня, чистий одяг та постіль, іграшки, телефони, планшети, комп’ютери, відпочинок з батьками і т.д.

А чи задумувались ви про те, що відбувається у сім’ях, які повністю ігнорують зазначені вище статті? Що відчувають, бачать, переживають діти тих батьків, які не бажають жити згідно загальних норм та законів. І скільки часу потрібно, щоб маленьке дитя-янголя перетворити на втрачену для суспільства особу… Чому для того, щоб хтось почав рятувати дітей, обов’язково потрібен розголос, або загроза життю чи здоров’ю дитини?

На жать, такими питаннями обтяжують себе далеко не всі громади. Багато діячів/керівників досі не розуміють надважливості соціальної складової у роботі з населенням, вважаючи соціальну роботу з сім’ями чимось далеким, абстрактним, чимось придуманим… І в таких громадах завжди все прекрасно: немає домашнього чи гендерного насильства, немає торгівлі людьми, немає жорстокого поводження з дітьми, немає потреб у ветеранів, інвалідів, молоді, дітей, новонароджених, немає жодних складних життєвих обставин, немає… і крапка.

І лише тоді, коли випадок загрожує трагічними наслідками, коли з’являються побиті дружини, брудні, голодні, хворі, перелякані діти, постійно п’яні татусі (та й матусі…), лише коли до сім’ї з’їжджаються всі служби (від медиків – до поліції), от тоді згадують про Центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді та його роль у профілактиці й попередженні таких випадків. На жаль…

Саме такими роздумами захотілося поділитися після чергового виїзду мобільної бригади соціально-психологічної допомогиособам, які постраждали від домашнього насильствата/або насильства за ознакою статі Полтавського районного центрусоціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, спільно з представниками районного відділу поліції, сектору сім’ї, молоді та спорту РДА, служби у справах дітей РДА та медичної служби. Побачивши житло, яке колись було охайною, відремонтованою хатинкою з усім необхідним, а перетворилося на зашарпану, брудну, смердючу, небезпечну для здоров’я нору, з купами не праних речей, сміття, недопалків, бруду та ще невідомо-чого у всіх кутках-закутках, побачивши малолітніх діточок, які з прекрасних квіточок перетворилися на брудних, голодних, переляканих вовченят, побачивши все це хочеться не просто говорити про критичну необхідність постійної соціальної роботи з громадою – хочеться кричати про халатність, яка призводить до неминучих втрат.

Ще не відомо, чи зможемо ми спільними зусиллями витягти родину з тієї прірви, в яку вони себе скинули, але я можу стверджувати з великою вірогідністю, що діти зазнали страждань та знущань, але завдяки спільним зусиллям усіх причетних служб, вони не будуть залишені напризволяще!

Саме такі випадки вкотре нагадують про необхідність забезпечення діяльності фахівця із соціальної роботи у кожній громаді, кожному селі. І це повинна бути не просто призначена на посаду людина, а фахівець, який зможе діяти професійно, вчасно виявляти потенційні загрози та працювати на запобігання таким ситуаціям, бо профілактика – найкращий метод лікування.

Керівник мобільної бригади

Роман Плюта

А ВИ ЗАЛИШИЛИ СВОЄ СЕРДЕЧКО?

jedikrava — Fri, 14 Jun 2019 09:29:36 GMT

14 червня весь світ відзначає День донора. Саме з цієї нагоди в Полтавському обласному центрі переливання крові, за сприяння Обласного молодіжного центру, з 10 до 14 червня проходив «тижневик здачі крові». Не залишився осторонь та долучився до суспільно корисної акції і Полтавський районний центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді. Так, фахівець із соціальної роботи Центру Роман Плюта, який вже протягом 10 років являється активним донором крові, безпосередньо прийняв участь в акції. Дякуємо усім донорам, хто дарує свої сердечко!

ВИ ЩЕ БУЛИТЕ?!?! ТОДІ МИ ЙДЕМО ДО ВАС!!!

jedikrava — Tue, 11 Jun 2019 05:46:51 GMT

Незважаючи на літні канікули у закладах освіти, профілактика насильства та торгівлі людьми не припиняється, адже у школах діють літні пришкільні дитячі табори відпочинку. І це прекрасна нагода поспілкуватися з учнями у більш привітній атмосфері, ніж навчальний процес. Так 10.06.2019, Полтавським районним центром соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді вкотре організовано та проведено спільний захід з профілактики насильства та торгівлі людьми, до якого залучені старший інспектор Полтавського районного відділу філії ДУ «Центр пробації» в Полтавській області майор внутрішньої служби Аліна Лось та інспектор Полтавського районного відділу філії ДУ «Центр пробації» в Полтавській області старший лейтенант внутрішньої служби Надія Дрозд.

Під час інтерактивного заняття фахівець із соціальної роботи Полтавського районного центру СССДМ Роман Плюта продемонстрував присутнім соціальні відеоролики та мультфільми, в яких розкриваються такі актуальні проблемні питання, як викрадення дітей, булінг, ризикована поведінка та ін. Після перегляду відео проходили короткі діалоги за принципом «питання-відповідь». Фахівець Центру та інспектори пробації роз’яснювали основну ідею, що доносилася авторами роликів. Діти активно розповідали про різні ризиковані ситуації, що траплялися з ними чи їхніми знайомими, після чого робили спільну оцінку щодо правильності дій учасників ситуації.

Після інтерактиву у пришкільному таборі наша команда завітала до Валківської сільської ради, де провела робочу зустріч з сільським головою та секретарем с/р. Інспектори з пробації обговорювали з керівником громади проблемні питання криміналізації молоді та шляхи її подолання. В цей же час фахівець із соціальної роботи та, за сумісництвом, керівник мобільної бригади соціально-психологічної допомоги особам, які постраждали від домашнього насильства та/або насильства за ознакою статі ПРЦСССДМ провів бесіду з секретарем Валківської с/р щодо наявності на ввіреній території сімей із складними життєвими обставинами, а особливо сімей, в яких можуть бути прояви домашнього насильства.

Завершивши плідну зустріч з представниками Валківської сільської ради, було здійснено відвідування за місцем проживання на території Чорноглазівської сільської ради сім’ї, яка перебуває на обліках і служби пробації, і ПРЦСССДМ. Інспектори пробації виконали свою частину роботи щодо піднаглядної особи, а фахівець із соціальної роботи Центру поспілкувався з іншими членами сім’ї та надав рекомендації, що сприятимуть подоланню складних життєвих обставин.

Роман Плюта

5 причин, чому критично важливо говорити про насильство у сім’ї – пояснює психолог

arnika99 — Mon, 27 May 2019 08:49:35 GMT

Понад 1,1 мільйона жінок в Україні щороку стають жертвами фізичного чи сексуального насильства у сім’ї, такими є дані UNFPA.

У відповідь на цю статистику держава ухвалює нові закони та запроваджує суворіші покарання для агресора.

Однак є те, що може робити кожен із нас – говорити про домашнє насильство у своїй сім’ї, з партнером і дітьми.

Говорячи про це, ми вже діємо проти насильства. І є як мінімум п’ять причин, чому це критично важливо робити.

1Фізичне насильство у стосунках не виникає на рівному місці.

Воно нарощується поступово, як снігова куля.

Спочатку з’являється емоційне насильство, що проявляється в ігноруванні, демонстративно холодному ставленні до партнера чи дитини.

Потім виникає психологічне насильство: знецінення, приниження, образи, обмеження свободи.

І вже після цього може проявлятися фізичне насильство.

Якщо партнер починає розповідати, як вам поводитися, що одягати, порівнює вас з іншими – це перші дзвіночки.

Приховане послання таких дій: "Я не впевнений(-а)у собі", "Мені страшно тебе втратити", "Я хочу відчувати владу, самостверджуватися через агресію над тобою".

Головною помилкою у цьому випадку буде мовчати і не реагувати, намагаючись не провокувати агресора.

Не отримуючи реакції, насильник ще більше включається.

Буває і так, що партнер просто не усвідомлює, що своїми словами чи діями завдає вам болю або дискомфорту.

Тому ви маєте сказати про свої відчуття і так зупинити ріст "снігової кулі" агресії.
Так ми даємо інструкцію партнеру

Коли ми купуємо якийсь товар, до нього, як правило, є інструкція.

У ній написано, що може його пошкодити, а що вивести з ладу.

Це стосується і людини: певні слова чи дії можуть травмувати нас чи виводити з ладу.

Крім того, коли ми приходимо у стосунки зі своїм партнером, кожен приносить свої переконання, звички та очікування.

Якщо ми не розповідаємо про них партнеру, це однозначно колись призведе до конфліктів та агресії.

Тому потрібно говорити з партнером про те, що вас може травмувати, що вам не подобається в певних ситуаціях, на які слова ви реагуєте з болем.

Зріле спілкування відбувається тоді, коли ми починаємо говорити про себе й даємо інструкцію іншім, як із нами поводитись.

При цьому говорити важливо не тоді, коли ви вже сваритеся, а тоді, коли все добре.
Говорячи, ми розриваємо цикл насильства

В Україні ухвалили новий закон "Про запобігання та протидію домашньому насильству", запроваджують покарання для агресорів та нові заходи підтримки і захисту для жертв. Однак тільки цього не достатньо.

Засновники травмотерапії говорять, що всередині агресора завжди є травмована жертва.

І якщо ми не розірвемо цикл агресії, то ніколи не вирішимо проблему.

Нейробіологічне дослідження показало, що людина в будь-якому разі реагує на насильство щодо неї, навіть коли хоче здаватися байдужою.

Наш мозок завжди негативно реагує, коли нас зневажають, переживаючи коктейль з різних емоцій: страху, злості, смутку.

Ці накопичені емоції не тільки руйнують людину зсередини, але й можуть виливатися в образи й маніпуляції у відповідь.

Тоді жертва й агресор міняються місцями, а цикл насильства продовжується.

Тому, говорячи щиро про свої почуття, ми не тільки зупиняємо насильство в конкретний момент, але й розриваємо його цикл.

При цьому робити кроки до вільного від агресії майбутнього повинна сама жертва насильства, а не сторонні помічники.

Коли ми підтримуємо жертовність, робимо постраждалій від насильства людині ведмежу послугу замість реальної допомоги.
Пояснюючи, ми можемо виховувати щасливіших дітей

Так само, як дорослому партнеру, дітям можна і треба пояснювати свої емоції.

Замість "Як тобі не соромно?" можна сказати: "Я тебе люблю. Але те, що ти зараз робиш, мене злить".

Замість того, щоб кинути дитині: "Відчепися!", можна сказати: "Я зараз втомлена(-ий), і мені потрібно відпочити. Давай пограємось пізніше".

Тоді дитина бачить, що батьки – живі люди, і вчиться висловлювати свої емоції так само, як вони.

Жінка, яка у постійному тісному контакті з дитиною, перебуває весь час у стані віддачі.

Тому постійно втомлена, тривожна, частково сама травмована.

Це не може не відображатися на дитині. І в усіх батьків трапляються ситуації, коли вони не змогли стриматись і накричали чи образили дитину.

В такому разі не треба боятись вибачитись і пояснити дитині, що сталось.

Це не слабкість – дитина оцінить вашу довіру й повагу до неї.

А ще побачить модель того, як можна визнавати і виправляти свої помилки.
Коли ми говоримо, формуємо нову норму відносин

У нашій психіці ще живуть моделі поведінки наших бабусь і дідусів, яким доводилося виживати у суворому світі.

Ми несвідомо переймаємо їх спотворені уявлення про те, що ми є значущими, коли жертвуємо собою.

Тоді як здорові відносини – це рівність та взаємоповага партнерів.

За дослідженнями, Україна є носієм найсильнішої моделі виживання.

Ми прожили багато історичних процесів, в яких змогли вижити, у нас є велике серце, і ми вміємо справлятися з болем.

Але є й великий мінус звички до жертовності, болю, переживань: інколи ми не бачимо, що може бути по-іншому.

Сьогодні вже не потрібно виживати. Ми можемо любити та спілкуватись, як зрілі люди.

Якщо будемо визнавати ситуацію та змінюватися, то в майбутньому у хлопців та дівчат, які зараз ростуть в сім'ях агресорів, є шанс не потрапити у коло насильства.