У неї ДЦП. Але, дякувати Богу, в не дуже тяжкій формі. Доля зглянулась і залишила тим, хто дитину любитиме, можливість багато що виправити. Не пощастило Оленці саме з біологічними родичами. Її  мати потрапила у тенета найстрашнішої залежності і за дурманом доньки уже не бачила, її домом було помешкання без електрики і опалення.. А вона така радісна! Ніби сама - і за світло, і за тепло. Рижкова Віта Василівна (прийомна мама)  і по нині продовжує і дивуватися, і захоплюватись. «Спочатку я їй допомагала і одягатися, і взуватися, а тепер мої руки їй потрібні хіба, коли починає щось шнурувати. Тобто, все, як і в інших дітей. І для мене це не менше, ніж диво. Уже вміє ходити сходами: і другий, і третій поверх із перепони-пастки перетворилися на  веселу особливість дороги додому».

     Але такі зрушення – результат постійних реабілітаційних заходів, які проводить Віта Василівна. І постій вправи, і масаж, і оздоровлення в санаторії, але і цього недостатньо. Прийомна мама з’ясувала, що в Трускавці існує всесвітньо відомий приватний реабілітаційний центр  ім.Козявкіна, саме для дітей з ДЦП. Але лікування протягом двох тижнів для громадян України коштує більше п’яти тисяч гривень. Це – дуже велика сума для прийомної мама, яка самостійно виховує ще двох власних дітей. Соціальні працівники не залишились осторонь цієї проблеми, і, за сприяння Шишкіної Ольги Анатоліївни, власники та відвідувачі Street - піцци зібрали необхідну суму для лікування Оленки. Завдяки співпраці Полтавського районного центру соціальних служб для сімї, дітей та молоді та Трускавецького міського центру соціальних служб родині підібрали недороге житло поблизу центра реабілітації для проживання. 15 грудня 2010 року Оленка розпочала лікування. Так фізична реабілітація хворої дівчинки віднайшла найкращі якості в людських душах.