Зразу після Новорічних свят до фахівця із соціальної роботи при Гожулівській сільраді звернулись двоє молодих людей, які повідомили про людину похилого віку, яка лежала край дороги. Фахівець за сприяння цих людей доставила цього чоловіка в амбулаторію, так як він мав пошкодження шкіри голови, був погано вдягнений, брудний, не міг відповісти на запитання «Хто він? Де проживає?». Медичні  працівники обстежили дідуся, обробили подряпини, напоїли гарячим чаєм.  При ньому було виявлено посвідчення дитини війни, видане пенсійним фондом України Київської районної ради м. Полтави , так вдалось встановити особу Григорія Федоровича.

   Наш фахівець розпочала пошук рідних ветерана. Через гарячу лінію пенсійного фонду з’ясували адресу місця проживання. Різними шляхами вийшли на амбулаторію ЗПСМ «Демітекс» до сімейного лікаря цієї родини, та поінформувала, що вона знає цих людей і допомогла зв’язатись з родиною. Жінка, що взяла телефон, підтвердила, що це її чоловік, але вона не може його забрати, оскільки хворіє, а син дуже поспішає і також не може приїхати. Така реакція родичів здивувала фахівця, але вона продовжувала допомагати людині, яка цього дуже потребувала.

ФСР разом із завідуючою Гожулівської АСМ машиною швидкої доставили ветерана  до місця проживання. Але історія на цьому не закінчилась.

  Через певний час до завідуючої АСМ зателефонувала жінка, яка відрекомендувалась дочкою  Григорія Федоровича, але замість слів подяки висловила своє глибоке невдоволення діями всіх причетних до даної ситуації, сказала, що він їм не потрібен і треба було його відправити в психіатричну лікарню. Так гидко було чути ці нервові  звинувачення роздратованої доньки ветерана, який, будучи маленькою дитиною зазнав море болю і образ, а тепер – на старості і від  рідних дітей не дочекався тепла і уваги.

    Але ця родина тепер буде під пильним наглядом фахівців із соціальної роботи і будуть  вжиті всі заходи щодо захисту життя і здоров’я людини похилого віку із статусом дитини війни.