Стаття 256-3. Прийомні діти
    1. Прийомні діти — діти-сироти і діти, позбавлені батьківського піклування, влаштовані на виховання та спільне проживання до прийомної сім'ї.
      2. На влаштування дитини-сироти і дитини, позбавленої батьківського піклу­вання, до прийомної сім'ї потрібна згода дитини, якщо вона досягла такого віку та рівня розвитку, що може її висловити. Згода дитини на її влаштування до прийомної сім'ї з'ясовується службовою особою закладу, в якому вона перебуває, у присутності прийомних батьків і представника органу опіки та піклування, про що складається відповідний доку­мент.
    3. Прийомні діти проживають і виховуються у прийомній сім'ї до досягнення 18-річного віку, а в разі навчання у професійно-технічних, вищих навчальних за­кладах I-IVрівнів акредитації - до його закінчення.
     4. За прийомними дітьми зберігається право на аліменти, пенсію, інші соціаль­ні виплати, а також на відшкодування шкоди у зв'язку з втратою годувальника, які вони мали до влаштування до прийомної сім'ї.
     5. Прийомні діти мають право підтримувати особисті контакти з батька­ми та іншими родичами, крім випадків, коли це може завдати шкоди їхньому життю, здоров'ю та моральному вихованню.

     1. До прийомної сім'ї можуть передаватися діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування. До прийомної сім'ї може передаватися від однієї до чотирьох таких дітей.
Ні коментована стаття, ні Положення про прийомну сім'ю не містять прямої заборони на роз'єднання рідних братів та сестер при передачі їх у прийомну сім'ю, але вказане питання потребує законодавчого вирішення. На теперішньому етапі розвитку чинного сімейного законодавства вказане питання може бути ви­рішене за допомогою аналогії закону.
Стаття 210 СК передбачає, що, якщо на обліку для усиновлення перебувають рідні брати та сестри, вони не можуть бути роз'єднані при їх усиновленні. І тіль­ки при наявності обставин, що мають істотне значення з урахуванням думки представника органу опіки та піклування, такі діти можуть бути усиновлені різни­ми особами або усиновлена тільки одна дитина (див. коментар до ст. 210). Вказа­на норма за аналогією має застосовуватися і при передачі рідних братів та сестер до прийомної сім'ї.
Чинне законодавство не містить ніяких істотних обмежень щодо віку дити­ни, яка передається до прийомної сім'ї. Основними орієнтирами є, по-перше, вік прийомних батьків (див. коментар до ст. 2562), а, по-друге, необхідність дотриму­ватися мінімальної різниці між прийомними батьками. Хоча це положення зако­нодавчо стосується усиновлення, доцільно дотримуватися мінімальної різниці в 15 років.
Не містить закон також ніяких обмежень щодо стану здоров'я прийомних ді­тей. Разом з тим співробітники органу опіки та піклування зобов'язані попереди­ти прийомних батьків про стан здоров'я, фізичний та розумовий розвиток дітей, яких вони бажають взяти на виховання та спільне проживання, надавши відпові­дну довідку. Особливо виділяються у п. 2 Положення про прийомну сім'ю випа­дки передачі дітей, уражених ВІЛ-інфекцією. Такі діти можуть влаштовуватися для виховання та спільного проживання у прийомній сім'ї за наявності відповід­них висновків органів опіки та піклування і закладів охорони здоров'я, а їх зага­льна кількість не повинна перевищувати чотирьох осіб.
Щодо дітей, уражених ВІЛ-інфікцією, прийомні батьки мають додаткові обо­в'язки та права, пов'язані з особливими потребами таких дітей.
Так, прийомні батьки, які беруть на виховання та спільне проживання дітей, уражених ВІЛ-інфекцією зобов'язані:
-    сприяти закладам охорони здоров'я у організації проходження прийомними дітьми обов'язкового медичного огляду, їхнього диспансерного нагляду та прове­дення антиретровірусної терапії;
- дотримуватися принципу конфіденційності інформації щодо ураження при­йомних дітей ВІЛ-інфекцією. Прийомні батьки мають право:
-    проходити щорічне медичне обстеження на ВІЛ-інфекцію;
-    не рідше одного разу на рік проходити навчання з догляду за такими діть­ми, яке організовують відділи у справах сім'ї, дітей та молоді разом із закладами охорони здоров'я;
-    на спільне перебування в стаціонарах з дітьми віком до 14 років із звільнен­ням на цей час від роботи з виплатою допомоги по тимчасовій непрацездатності у зв'язку з доглядом за хворою дитиною (ст. 21 Закону України «Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення» від 12 грудня 1991 року).
     2. Закон вимагає наявності згоди дитини на передачу її до прийомної сім'ї. Коментована стаття не встановлює мінімального віку, з досягненням якого він пов'язує настання такого ступеню зрілості дитини, коли її думка має правове зна­чення. Цей вік встановлюється для кожної дитини окремо в залежності від її фі­зичного, психічного та розумового розвитку. Тому думка дитини щодо передачі її до прийомної сім'ї має бути вислухана з того моменту, як тільки вона зможе її висловити, усвідомлюючи наслідки передачі її до прийомної сім'ї. З метою об'єк­тивної оцінки рівня розвитку дитини при висловленні нею своєї думки має бути присутньою службова особа закладу, в якому перебуває дитина, яка, як правило, має педагогічну чи психологічну освіту. Крім того, закон вимагає присутності прийомних батьків та представника органу опіки та піклування.
Думка дитини має бути оформлена довідкою (див. коментар до ст. 253).
     3.   Коментована стаття не встановлює граничного віку перебування дитини у прийомній сім'ї, обмежуючись вказівкою на те, що, якщо дитина навчається у професійно-технічних, вищих навчальних закладахI—IV рівнів акредитації, то вона може перебувати у прийомній сім'ї до його закінчення. Однак відповідно до п. 2 Положення про прийомну сім'ю, прийомні діти виховуються у прийомній сім'ї до досягнення 18-річного віку, а в разі продовження навчання у професій­но-технічних, вищих навчальних закладах 1-І V рівня акредитації-до його закін­чення, але не пізніше досягнення ними 23-річного віку. Таким чином, прийомні діти можуть знаходитись у прийомній сім'ї до досягнення ними 23 років.
     4.   Згідно із Законом України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклуван­ня» до прийомної сім'ї влаштовуються діти із державних закладів для дітей-си­ріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а саме із дитячих будинків, будинків дитини, шкіл-інтернатів для дітей-сиріт, лікарень, притулків для неповно­літніх. Законодавче обмеження можливості влаштування дитини безпосередньо із родини, в якій вона перебуває, обмежує можливість розміщення в прийомну сім'ю дітей, які потребують термінового влаштування. Ці обмеження поясню­ються вимогою оформлення соціального статусу дитини - без документів, що засвідчують статус дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклу­вання, неможливе оформлення на неї соціальної допомоги, передбаченої для ви­хованців прийомної сім'ї.
Інформацію про дітей, які потребують термінового влаштування, має містити банк даних про дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, який формується районними/міськими службами у справах дітей. У випадку влашту­вання до прийомної сім'ї збір інформації про дітей та налагодження співпраці з працівниками закладів, в яких вони перебувають, проводять спеціалісти служб у справах дітей.
Порядок вибуття дітей із закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених бать­ківського піклування, й соціального захисту дітей, до сімейних форм виховання регулюється Наказом Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту, Міністерства освіти і науки України, Міністерства охорони здоров'я України від 02.02.2007 № 302/80/49.
Відповідно до п. З Порядку вибуття дітей із закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, й соціального захисту дітей до сімейних форм виховання для отримання дитини прийомні батьки звертаються до адміні­страції відповідного закладу з письмовою заявою, до якої додаються:
-    рішення районної, районної у містах Києві та Севастополі державної адміні­страції, виконавчого комітету міської, районної у місті ради про утворення при­йомної сім'ї з улаштуванням дитини або про влаштування дитини до прийомної сім'ї;
-    ксерокопія паспорта кожного з прийомних батьків, при цьому надається для ознайомлення оригінал паспорта.
Вибуття дитини здійснюється у присутності працівника служби у справах дітей за місцем розташування закладу, працівника служби у справах дітей та пра­цівника центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді за місцем створення такої сім'ї.
За фактом вибуття дитини адміністрацією закладу у присутності прийомних батьків складається акт у чотирьох примірниках про передання дитини в сім'ю. Один примірник акта залишається в закладі, другий примірник передається служ­бі у справах дітей, третій - центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, четвертий - прийомним батькам. На підставі акта про вибуття дитини до прийом­ної сім'ї служба у справах дітей за місцем перебування її на первинному обліку робить відмітку про місце її перебування.
     5. Відповідно до п. 10 Положення про прийомну сім'ю на кожну дитину, яка передається у прийомну сім'ю, органи опіки і піклування зобов'язані видати такі документи:
-    рішення органу опіки і піклування про направлення дитини у прийомну сім'ю;
- свідоцтво про народження дитини;
-    висновок про стан здоров'я, фізичний та розумовий розвиток дитини;
-    довідка (атестат) про освіту або висновок про рівень розвитку, наданий психолого-медико-педагогічною консультацією;
-    рішення органу опіки і піклування за місцем походження дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, про встановлення відповідно­го статусу такої дитини та документи, на підставі яких ухвалено таке рішення (документи про батьків або осіб, що їх замінюють: копія свідоцтва про смерть, вирок або рішення суду, довідка про хворобу, розшук батьків та інші документи, що підтверджують відсутність батьків або неможливість виховання ними своїх дітей тощо);
-    опис належного дитині майна, у тому числі житла, та відомості про осіб, які відповідають за його збереження;
-    довідка про наявність та місцезнаходження братів і сестер чи інших близь­ких родичів дитини;
-    пенсійне посвідчення на дітей, які одержують пенсію, копія ухвали суду про стягнення аліментів.
Крім документів, вказаних у Положенні, п. З Порядку вибуття дітей із закла­дів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, й соціально­го захисту дітей, до сімейних форм виховання передбачає передачу прийомним батькам також:
-    направлення прийомним батькам для знайомства та встановлення контак­ту з дитиною;
-    довідки про встановлення контакту між дитиною та прийомними батьками та згоду дитини, якщо вона досягла такого віку та рівня розвитку, що може її ви­словити, яка підписується службовою особою закладу, у якому перебуває дити­на, працівником служби у справах дітей у присутності прийомних батьків.
Зазначені документи передаються прийомним батькам у оригіналі. Копії цих документів зберігаються адміністрацією відповідного закладу з додержанням чинного законодавства.
     6.   Відповідно до Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського пік­лування» місцезнаходження приміщення прийомної сім'ї є місце проживання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. Ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від IIгрудня 2003 року встановлює, що громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, зобов'язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання. Таким чином, діти, передані на виховання та спільне проживання до прийомних сімей, мають бути протягом десяти днів пі­сля прибуття до місця проживання прийомних батьків зареєстровані за новим місцем проживання.
     7.   При влаштуванні дитини до прийомної сім'ї її батьки не звільняються від обов'язку її утримувати, а також така дитина не втрачає права на належні їй пен­сію, інші соціальні виплати, а також відшкодування шкоди у зв'язку з втратою годувальника. Суми коштів, що належать прийомним дітям як пенсія, аліменти, інші види державної допомоги, переходять у розпорядження прийомних батьків і витрачаються ними на утримання прийомних дітей.
Крім сум, які вказані у коментованій статті, діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, мають право відповідно до ст. 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та ді­тей, позбавлених батьківського піклування» на повне державне забезпечення
Допомога на утримання таких дітей не може бути нижчою за встановлені міні­мальні стандарти, що забезпечують кожній дитині рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку на рівні, не нижчому за встановлений прожитковий мінімум для таких осіб.
На прийомних дітей, які передаються до прийомної сім'ї, призначається соці­альна допомога на кожну дитину. Така допомога надається у грошовій формі за заявою прийомних батьків у порядку, передбаченому Постановою Кабінету Міні­стрів України від 31 січня 2007 р. № 81.
Розмір щомісячної державної соціальної допомоги на дітей-сиріт та дітей, по­збавлених батьківського піклування, становить два прожиткових мінімуми для дітей відповідного віку. Для осіб із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених бать­ківського піклування, віком від 18 до 23 років, які навчаються за денною формою у вищих навчальних закладах I—IV рівня акредитації та професійно-технічних навчальних закладах, розмір соціальної допомоги становить два прожиткових мінімуми для працездатної особи. Якщо батьки, місце перебування яких відо­ме, не сплачують аліменти, повноважений орган призначає соціальну допомогу та грошове забезпечення без урахування їх суми. У разі, коли дитині виплачуються призначені в установленому порядку пе­нсія, аліменти, стипендія чи державна допомога, розмір соціальної допомоги визначається як різниця між двома прожитковими мінімумами для дитини від­повідного віку та розміром зазначених виплат за попередній повний місяць на момент влаштування дитини у прийомну сім'ю.
Кошти, що виділяються на утримання дітей у прийомній сім'ї, перерахову­ються на особистий рахунок одного з прийомних батьків, відкритий в установі банку за місцем проживання прийомної сім'ї. Відповідно до п. 20 Положення про прийомну сім'ю заощаджені протягом ро­ку бюджетні кошти вилученню не підлягають і використовуються прийомними батьками для задоволення потреб прийомних дітей у наступному році. 8. Відповідно до ст.
     8 Конвенції ООН про права дитини держава зобов'яза­на поважати право дитини на збереження сімейних зв'язків, як передбачається законом, не допускаючи протизаконного втручання. Стаття 9 Конвенції зобов'я­зує державу забезпечити те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Держава поважає право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регуляр­ній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Вказані положення Конвенції про права дитини закріплюють пріоритет бать­ківського виховання, а також непорушність кровних зв'язків між батьками та дитиною за будь-яких обставин. Цей пріоритет є однією з засад регулювання відносин між батьками та дітьми у СК України. Стаття 153 Кодексу закріплює право батьків та дитини на спілкування (див. коментар до ст. 153), а також не ви­ключається можливість спілкування дитини з матір'ю, батьком, які позбавлені батьківських прав (див. коментар до ст. 168). Таким чином, закон надає дитині право спілкуватися з своїми кровними батьками незалежно від того, чи позбавле­ні вони батьківських прав.
Принцип непорушності сімейних зв'язків втілюється також у закріпленні за дитиною права на спілкування з іншими родичами. Коментована стаття не вста­новлює ступінь спорідненості осіб, з якими діти, передані до прийомної сім'ї, можуть підтримувати особисті контакти. Норми СК закріплюють право на спіл­кування з дитиною баби, діда, прабаби, прадіда (див. коментар до ст. 257) та рідних (повнорідних, неповнорідних) братів та сестер (див. коментар до ст. 259). Але слід зазначити, що якщо у дитини, яка передана до прийомної сім'ї, немає нікого з вказаних родичів, але є інші (наприклад дядько, тітка, двоюрідні брати, сестри тощо), то орган опіки та піклування має дозволити дитині підтримувати особисті контакти і з цими родичами, якщо це не шкодить інтересам дитини і не заборонено рішенням суду.
Форми такого спілкування визначають органи опіки та піклування за пого­дженням з прийомними батьками та за участю центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді.