В Полтавському районі перша прийомна родина була створена ще у 2006 році. За цей час відбувалось багато подій у цих родинах, усиновлювались діти, виростали і йшли у доросле життя, повертались до родичів. Наразі у нас функціонують 9 ПС та 1 ДБСТ, в яких виховуються 24 дитини. Як виховувати "складних" дітей поділилась своїми роздумами прийомна мама.

Роздуми прийомної матері.

У лютому 2013 р.в нашу сім'ю були влаштовані двоє братів - дітей, позбавлених батьківського піклування. До потрапляння у нашу родину діти проживали у малогабаритній квартирі в одному із сіл Полтавського району разом з хворим дідусем та матір'ю, яка не працювала та постійно пиячила.Тому діти самостійно знаходили шляхи для вирішення своїх проблем,і «вулиця їм цьому допомагала». Збирання металолому та інше давало можливість заробити гроші на їжу.

Тяжко давалося навчання для молодшого хлопчика.По-перше він мав логопедичні проблеми, погано розмовляв і це мало відбиток у стосунках між однолітками та навчанні у школі.По-друге місця для навчання в квартирі не було.Тому що в маленькій кімнаті проживали разом дідусь, мама з співмешканцем та троє дітей.

Але життя дітей докорінно перевернулось після того, як вони потрапили в родину, діти поступово стали змінюватися.

Інтенсивні логопедичні заняття з молодшим дали йому можливість чітко розмовляти та висловлювати свою думку, що дуже допомагало йому у школі.Тому в майбутньому це дало можливість приймати участь у конкурсах, де і здобув звання «Найкращий читач року».

Ми, як прийомні батьки, ставили перед хлопцями певні задачі та цілі, попередньо роз'яснивши навіщо їм це потрібно. Обов'язкові заняття у спортивних секціях, участь у різноманітних шкільних заходах: конкурси, художні вистави, олімпіади, спортивні змагання, давали можливість зблизитися з однолітками, знайти собі друзів.

Перемоги у конкурсах, змаганнях підвищували самооцінку дітей і змінювали ставлення до навчання, виховували почуття відповідальності у колективі.

Але і дома у них існують певні обов'язки:

- регулярне прибирання своєї кімнати;

- прання власної білизни;

- допомога у приготуванні їжі;

- миття посуду.

Завжди разом з дітьми ми висловлюємо свої думки, аналізуємо відношення до певних ситуацій та проблем, обговорюємо своє ставлення до вчинків тих чи інших людей, знайомих.

Радимось із спеціалістами районного центру соціальних служб для сімї, дітей та молоді, завжди приймаємо участь у групах взаємопідтримки, організованих центром для прийомних батьків, де обговорювались нагальні проблеми, залучались фахівці різних спеціальностей. Хлопці завжди приймали участь у тренінгах та інших заходах, організованих центром соціальних служб для вихованців прийомних родин.

Завжди довіряємо хлопцям і знаємо, що якщо дати їм певне завдання, то вони його обов'язково виконають. Тому, коли ми на роботі, то не боїмося залишати на них будинок. Впевнені, що вони завжди і їжу самостійно розігріють, і собаку нагодують.

Виховуються діти в патріотичному дусі, любові до своїх рідних. Коли дід був живий , завжди їздили до нього, щоб купити ліки, продукти, допомогти у прибиранні квартири. Діти періодично їздять на кладовище, де поховані дід і мати, контролюють, щоб там було чисто.

Старший хлопчик на останньому році навчання був у пошуках майбутньої професії, тому ходив на день « відкритих дверей» у навчальні заклади. Особливо йому сподобалась військова справа. І він почав тренуватися для майбутнього вступу. Це бажання поступово передалося і молодшому хлопчику. Декілька місяців тренувань і він теж вирішив спробувати скласти екзамени до військового ліцею.Ця спроба закінчилася перемогою.Для молодшого брата ще одна сходинка подолана і мета стала реальністю. Через декілька тижнів ми станемо свідками, чи буде подолана ця сходинка і для старшого. Але ж головне, що він поставив перед собою ціль і бажає її досягти.

ВИСНОВКИ:

- необхідно зрозуміти, які вади, страхи чи комплекси не дають дитині повноцінно розвиватися;

- подолати ці проблеми за допомогою сучасних психологічних, педагогічних, медичних прийомів, методик та досягнень;

- постійно підвищувати свою педагогічну компетентність;

- знайти, які здібності та схильності має дитина, та розвивати їх;

- поставити цілі на майбутнє та періодично обговорювати їх, акцентуючи увагу на мету та шляхи їх досягнення;

- дуже тактовно, лагідно і систематично обговорювати тему, що важливо і корисно для дитини. Але головне, необхідно у такому вигляді це надати, щоб дитина була впевнена, що це її ідея і бажання.І коли вона досягне своєї мети, буде дуже задоволена і підніметься її самооцінка;

- в цей момент ви повинні підтримати та похвалити дитину і акцентувати на тому, що вона зробила правильний вибір і це особисто її заслуга.

А найважливіше – любити і довіряти таким знедоленим дітям!